«Deadline. Роман про управління проектами», Том ДеМарко

Березовська Анна Олександрівна, Головний бухгалтер компанії МВКОМ

Книга сподобалась, зацікавила з перших сторінок. Перша зустріч Лакси і Томпінкса мене вразила. Чим тільки люди не займаються по життю, але переманювання на свою сторону працівників – це дуже цікава робота.

Захоплююче було спостерігати над розвитком сюжету, підбором команди, роздачею завдань кожній з команд. Доведено в книзі, що кожна людина індивідуальна і до кожної треба мати свій підхід. Керівник повинен планувати всі дії наперед, бо після вже проведеної роботи - запізно.

Керівник відбирає працівників по душі. Керівник налагоджує роботу, таким чином, щоб скоротити процес вирішення питань, наради та інше. Справжній керівник знає як правильно поставити задачу, щоб її було виконано вчасно. Основні правила по відбору персоналу для керівників: більше слухати, менше говорити, користуватись рекомендаціями на людей від інших працівників, проводити співбесіду мінімум у присутності двох керівників.

Хороший керівник – це той який може легко спілкуватись з усіма працівниками і ставить себе на місце кожного. Сподобалось узагальнення подій після розділів, що Томпкінс занотовував до щоденника. Тут є золоті правила роботи керівників з персоналом. Погрози ніколи не приводять ні до чого хорошого. Понадурочна робота це марна трата часу, тому що за цей час людина просто розтягує свої обов`язки.

Доведено, що треба ставити собі рамки в виконанні завдань, перша дата – реальна дата, друга дата – це бажана дата. Завжди великий колектив виконує довше роботу, тому що, багато часу витрачається на переговори, на наради. Для того, щоб налагодити роботу компанії, варто звертатись до професіоналів, що з відповідним стажем та мають відповідні знання. Хорошого працівника не беруть для того, щоб його навчити, вигідно брати працівника, для того, щоб він навчив компанію раціональності. У книзі доведено, що варто звільняти людей, що не можуть контролювати свої дії по відношенню до підлеглих, тому що вони погані працівники, від їх результату фірма страждає.

Лабораторія та боротьба команд між собою, це дуже цікаве рішення, що було висвітлено в даній книзі. Процес написання нових програм виявився значно швидшим ніж спочатку задумувалось. Це ще раз доводить те, що у бізнесі потрібно ризикувати. Той хто ризикує отримує найкращий результат.

Не варто боятись все втратити. Керівники, які бояться, в основному дуже це показують криком та погрозами у сторону працівників. Доведено також, що преміювання та найкраще місце розташування офісу позитивно впливає на роботу колективу. Будь-які конфліктні ситуації повинні вирішуватись та не залишатись просто так не поміченими. Конфлікти впливають на якість та терміни виконання завдання.

Дуже повчальною виявилась, особисто для мене, ситуація зі специфікацією. Томпкінс не зізнався, що не зрозумів специфікації, хоча і поняття не мав, що там написано. Всі бояться зізнатись, що вони щось не зрозуміли, замість того, щоб виявити зацікавленість та перепитати, попросити пояснення, в основному просто кажуть оцінку документів – що все в порядку.

У процесі планування проектів варто перш за все скласти список всіх ризиків, щоб в подальшому їх уникнути.

Книга також доводить те, що основні проблеми закладені на фундаменті побудови. База – це саме те, що в подальшому керує усією роботою. Так, наприклад, написати алгоритм, займає набагато більше часу ніж просто написати код до програми. Багато часу також іде на оцінку помилок після написання коду. Але, якщо таких помилок не було протягом певного часу, то дані перевірки можна скоротити.

Деякі працівники бояться після вже затвердженого проекту, щось змінити, хоча і знаходять кращі шляхи виконання. Так і Мопулка, боявся просто перемістити на пару метрів побудову заводу.

Кінцівка книги, як і у всіх романах, все чудово, здача проекту пройшла успішно, всі задоволені, всі щасливі, всі багаті. Лакса і Вебстер Томпкінс одружуються.

Чоловік зумів отримати від життя все найкраще, звільнився з роботи, купив Болгарію (для мене це дуже смішний момент).