Валерій Пекар «Різнобарвний менеджмент» (чим ця книга особлива і чому вона мені сподобалася?)

Ілона Грушевська, менеджер зі збуту компанії MVCOM

  Яскрава, наче барвиста веселка, книга привертала увагу, не йшла з голови й після кількох днів, після того, як побачила на поличці серед інших «метеликів». Тому черговим вибором для вечірнього читання став саме «Різнобарвний менеджмент».

Чим ця книга особлива і чому вона мені сподобалася?

  Вже з перших сторінок мимовільно з'являється посмішка: написано українцем для українців! Так, автор – український бізнесмен, який розуміє НАШІ реалії, НАШІ підводні камені, з якими може зустрітися кожен керівник бізнесу. Але! Особливістю є не це.

 Валерій Пекар не «кидає» читача в дебрі бізнес-процесів, методик керування компаніями, ні. Він починає здалеку, з самого початку: з психології. Так, психологія – це одна з найважливіших наук. Розуміючи, як побудована психологія людини, які процеси відбуваються у взаємовідносинах працівників, які етапи проходить компанія з точки зору психології, можна навчитися використовувати ці знання для керування ними й для отримання максимально вигідного результату.

  В книзі розглянуті основні типи людської психології та парадигми мислення. Так, ми зустрічаємо різнокольорові світи, в яких живе людина. Бежевий, червоний, фіолетовий, жовтий, зелений, синій – вони такі різні й такі однакові. Тривога, духовність, віра, досконалість, прагнення до вищого, душевний спокій, наполегливість, педантичність – у кожного кольору свої риси та свої особливості. Залежно від того, в якому світі емоційно перебуває людина, такий вплив на її поведінку і прийняті рішення чинитиме той світ.

  Але ж всі люди різні. Не буває однакових. І кольорових світів «чистих» теж не буває. Це просто не можливо. Тому кожна людина одночасно перебуває у кількох світах, вони змінюють один одного, перемішуються, утворюють нові призми світобачення.

  Також автор розглядає парадигми мислення. Люди з різними парадигмами мислення абсолютно по різному сприймають одні й ті самі речі. Для когось система контролю обліку робочого часу – чудова річ, тому що дозволяє контролювати себе, планувати робочий час, тримає в тонусі та дисциплінує. А хтось щиро її ненавидить, тому що потрібно контролювати себе, планувати робочий час, тримати в тонусі… Ну, ви зрозуміли) Все залежить від того, з якої точки зору людина на неї дивиться і як сприймає.

  Найбільше мені сподобалися слова (погоджуюся з ними на 200%): «Ламати людей – безглуздо й жорстоко. Кожен повинен робити ту роботу, що відповідає його природі, і має право отримувати від цієї роботи задоволення. Правильно підібраному співробітнику подобається те, що він робить».

  Для кожної парадигми мислення є індивідуальні підходи у постановці завдань і мотивації для їх виконання. Хтось боїться поразки, комусь потрібна перемога, а ще дехто прагне брати участь не залежно від результату. Мотивація – сильна річ. При знанні основ парадигм мислення і правильному підборі мотивації, керівник може зорганізувати свою команду і націлити її на необхідний результат.

Надано основні характеристики співробітників з різними парадигмами: зелені, помаранчеві, сині, жовті… Разом вони – сила!

Яка парадигма найкраща? Не можна сказати. У кожній є свої слабкі й сильні сторони та наша задача – ввібрати в себе найкраще.

  Окрім того широко розглядається «колірність» компаній та співтовариств. Залежно від того, в якому колірному спектрі знаходиться організація, таким і буде шлях, яким вона йтиме.

До якої культури відноситься наша компанія? На мою думку, це поєднання помаранчевого та зеленого спектрів з невеликим доданням синьої барви.

  Так, ми – орієнтуємося на результат, згуртовані, маємо сильну внутрішню мотивацію, постійно розвиваємося, вчимося новому і змінюємося. Це основні риси притаманні помаранчевому відтінку.

  Автор книги трохи помилився, порівнюючи зелене співтовариство з амебою. Ц не так. Амеба – одноклітинна тваринка, у якої немає сталого тіла. Тільце перетікає, рухається, безперечно, в одному напрямку, але воно одне. Насправді, зелену компанію можна порівняти з вольвоксом. Це колоніальний багатоклітинний організм. Кожна клітинка в ньому – самостійна, повноцінно сформована, здатна виконувати свої функції. Але пов’язана з іншими нерушимими місточками. Разом, колонією, вони й живуть. Тому, думаю, цей приклад як не можна краще ілюструє взаємозв’язки кольору весняної зелені. Кожен в такому товаристві – індивідуальність. Але ми зв’язані один з одним, покладаємось один на одного, довіряємо і знаємо, що: «Один за всіх і всі за одного!»

  У нас є «Вища мета». Розвивати сферу ІТ. Втілювати у життя зухвалі проекти, яких інші лякаються. Вміємо, знаємо, успішно впроваджуємо. Окрім того, маємо чітко визначену ієрархію підпорядкування. Кожен знає свою роль і обов’язки. Це риси синьої палітри.

Жовті організації – рідкість, в реальності вони в нас не зустрічаються. Отже, нам є куди рости та виховувати жовтих лідерів)

  Автор у своїй праці порушує ще й таке важливе питання як національність і самосвідомість. Так, не залежно від того, якою мовою розмовляє людина в Україні, якою мовою бачить сні та на якій території проживає, вона може відносити себе до нації українців. Це усвідомлення, самовираження іде від душі й залежить від внутрішніх факторів, переконань, парадигм.

  Не лишаються без уваги такі болючі для України події сучасності. Помаранчева революція, Майдан, війна на Донбасі, створення нового суспільства, перехід до нових парадигм мислення, які несе з собою молоде не байдуже покоління, що наче євреї блукало роками пустелею у темряві, а тепер впевненою ходою іде до світла і хоче саме вирішувати долю країни. «Активна меншість задає напрямок руху, пасивна більшість задає його темп».

  Що я найбільше ціную у книгах? Безперечно, історичну та культурологічну канву. Без цих двох складових книга для мене має невисоку цінність. Дане видання в цьому плані просто ідеальне. Численні посилання на історичні події, періоди розквіту і занепаду, громадських і політичних діячів, полководців, відомих митців та шедеври мистецтва, релігійні канони та просвітителів, філософів і їх трактати. Читати цікаво, захопливо. Постійно пригадуєш давні вже чуті факти та мимоволі дізнаєшся нові, ще не відомі, але не менш важливі.

  Я не буду переконувати у користі та незамінності даної книги. Скажу лишень, що вона мені по-справжньому сподобалася, і завдяки їй я стала бачити деякі речі абсолютно інакше! Чого і Вам бажаю!

=)