читати

«Deadline. Роман про управління проектами», Том ДеМарко

vasyl.romanyuk@mvcom.ua — Thu, 21 Feb 2019 09:24:45 +0000

«Deadline. Роман про управління проектами», Том ДеМарко

vasyl.romanyuk… чт, 02/21/2019 - 11:24

Березовська Анна Олександрівна, Головний бухгалтер компанії МВКОМ

Книга сподобалась, зацікавила з перших сторінок. Перша зустріч Лакси і Томпінкса мене вразила. Чим тільки люди не займаються по життю, але переманювання на свою сторону працівників – це дуже цікава робота.

Захоплююче було спостерігати над розвитком сюжету, підбором команди, роздачею завдань кожній з команд. Доведено в книзі, що кожна людина індивідуальна і до кожної треба мати свій підхід. Керівник повинен планувати всі дії наперед, бо після вже проведеної роботи - запізно.

Керівник відбирає працівників по душі. Керівник налагоджує роботу, таким чином, щоб скоротити процес вирішення питань, наради та інше. Справжній керівник знає як правильно поставити задачу, щоб її було виконано вчасно. Основні правила по відбору персоналу для керівників: більше слухати, менше говорити, користуватись рекомендаціями на людей від інших працівників, проводити співбесіду мінімум у присутності двох керівників.

Хороший керівник – це той який може легко спілкуватись з усіма працівниками і ставить себе на місце кожного. Сподобалось узагальнення подій після розділів, що Томпкінс занотовував до щоденника. Тут є золоті правила роботи керівників з персоналом. Погрози ніколи не приводять ні до чого хорошого. Понадурочна робота це марна трата часу, тому що за цей час людина просто розтягує свої обов`язки.

Доведено, що треба ставити собі рамки в виконанні завдань, перша дата – реальна дата, друга дата – це бажана дата. Завжди великий колектив виконує довше роботу, тому що, багато часу витрачається на переговори, на наради. Для того, щоб налагодити роботу компанії, варто звертатись до професіоналів, що з відповідним стажем та мають відповідні знання. Хорошого працівника не беруть для того, щоб його навчити, вигідно брати працівника, для того, щоб він навчив компанію раціональності. У книзі доведено, що варто звільняти людей, що не можуть контролювати свої дії по відношенню до підлеглих, тому що вони погані працівники, від їх результату фірма страждає.

Лабораторія та боротьба команд між собою, це дуже цікаве рішення, що було висвітлено в даній книзі. Процес написання нових програм виявився значно швидшим ніж спочатку задумувалось. Це ще раз доводить те, що у бізнесі потрібно ризикувати. Той хто ризикує отримує найкращий результат.

Не варто боятись все втратити. Керівники, які бояться, в основному дуже це показують криком та погрозами у сторону працівників. Доведено також, що преміювання та найкраще місце розташування офісу позитивно впливає на роботу колективу. Будь-які конфліктні ситуації повинні вирішуватись та не залишатись просто так не поміченими. Конфлікти впливають на якість та терміни виконання завдання.

Дуже повчальною виявилась, особисто для мене, ситуація зі специфікацією. Томпкінс не зізнався, що не зрозумів специфікації, хоча і поняття не мав, що там написано. Всі бояться зізнатись, що вони щось не зрозуміли, замість того, щоб виявити зацікавленість та перепитати, попросити пояснення, в основному просто кажуть оцінку документів – що все в порядку.

У процесі планування проектів варто перш за все скласти список всіх ризиків, щоб в подальшому їх уникнути.

Книга також доводить те, що основні проблеми закладені на фундаменті побудови. База – це саме те, що в подальшому керує усією роботою. Так, наприклад, написати алгоритм, займає набагато більше часу ніж просто написати код до програми. Багато часу також іде на оцінку помилок після написання коду. Але, якщо таких помилок не було протягом певного часу, то дані перевірки можна скоротити.

Деякі працівники бояться після вже затвердженого проекту, щось змінити, хоча і знаходять кращі шляхи виконання. Так і Мопулка, боявся просто перемістити на пару метрів побудову заводу.

Кінцівка книги, як і у всіх романах, все чудово, здача проекту пройшла успішно, всі задоволені, всі щасливі, всі багаті. Лакса і Вебстер Томпкінс одружуються.

Чоловік зумів отримати від життя все найкраще, звільнився з роботи, купив Болгарію (для мене це дуже смішний момент).

Теґи

MVCOM

читати

модно

mvcom_book

Генрі Форд "Моє життя та робота" (про людину, котра змінила світ)

vasyl.romanyuk@mvcom.ua — Mon, 11 Feb 2019 15:44:01 +0000

Генрі Форд "Моє життя та робота" (про людину, котра змінила світ)

vasyl.romanyuk… пн, 02/11/2019 - 17:44

Василь Романюк, засновник Компанії МВКОМ

Чергова книжка - нові враження, нові думки та нові впровадження в Компанії.

Тільки книжка попала до рук, як відразу всім працівникам відділу проектування та впровадження рішень роздрукував на листку великим шрифтом: “Якість - це коли все зроблено правильно, навіть якщо ніхто не перевіряє”. Тепер це основне правило Компанії з чітким формулюванням.

Раніше “Ford” асоціювався мені з автомобілем. Мав змогу побувати за кермом цього авто, але ніколи навіть і не задумувався над історією бренду… а вона вражає. Так, ще варто додати, що Форд для мене був той, хто запровадив в виробництві конвеєрний підхід.

Отже, про книжку. Henry Ford описує своє життя та роботу. Книга переносить нас в Сполучені Штати Америки, в далекі 1 900-ті роки. В ті роки, коли про авто тільки мріяли (про використання тягової сили) і більше того, не мали уявлення, що таке сучасний автомобіль. Період, коли основним транспортом був гужовий, десь тільки з’являлися парові машини.

Перші прочитані рядки і … “коли ми порівнюємо зроблене з тим, що ще треба зробити, то наші попередні досягнення виглядатимуть просто мізерними”. Якраз перед прочитанням книги, в своїй Компанії, з керівниками відділів, ми займалися аналізом досягнень за рік. Ми обговорювали, що нам вдалося зробити дуже багато. Але ми чітко усвідомлювали, що попереду ще багато чого потрібно зробити. Henry своїми рядками влучив просто в “яблучко”.

В компанії #MVCOM ми дуже велику увагу приділяємо продажі рішень, та все більше відходимо від продажі так званих “коробок”. Дуже цікаво про це говориться в книжці: “Бізнес - це просто праця. Спекуляція вже виготовленими речами - це не бізнес. Це всього лише більш-менш пристойне паразитування, яке не можна усунути на законодавчому рівні. Закони безпорадні. Закони ніколи не пропонують щось конструктивне.” Кілька речень і як вдало розкривають суть бізнесу і дають розуміння закону.

В перших розділах Форд описує як виникла ідея створювати машини і що до цього підштовхнуло, які перешкоди виникали та як все таки він розпочав свою справу. Я читаю не першу книгу з біографією людей, які змінили хід історії, і кожного разу я приходжу до думки, що випадковостей у житті не буває - кожна ситуація, життєва, в підсумку займе своє місце в історії. Так зверну увагу, що Генрі був дуже близьким до землі, сільського господарства. Як це вплинуло на нього та на хід історії? Відповідь проста - трактори (про трактори в книзі є цілий розділ)!

Що в собі вдало поєднував Генрі Форд? Він був винахідником та бізнесменом в одній особі. Не достатньо просто придумати якусь річ, дуже важливо побудувати правильно всі бізнес-процеси з її виготовлення. Упродовж всієї книги, він притримується єдиної думки: як здешевити товар для споживача та дотримуватися максимально можливої якості товару, який він виробляє. Уявіть, що ви купили автомобіль (або якусь іншу річ), заплатили за неї вказану суму, а потім через кілька місяців вам повернули частину коштів за неї. Ви таке уявляєте? А Форд вчинив саме так, тому що він отримав надприбуток і вирішив, що на свої автомобілі він початково встановив неправильну ціну (завищену).

Правило, яке вже працює у Компанії #MVCOM. У нас є ряд потенційних клієнтів (організацій, установ), з якими ми не можемо налагодити співпрацю, в силу певних причин, досить довгий проміжок часу. Коли в компанію приходить новий менеджер, ми не ділимося цими невдачами з ним. В нашій CRM-базі є лише тільки назви цих компаній, як потенційно нових клієнтів. Чому саме так? Це просто потрібно читати в оригіналі:

“...Завод не веде записів експериментів. Майстри й бригадири пам'ятають, що було зроблено. Якщо певний метод раніше проходив випробування і не вдався, хтось про це пам’ятатиме, - але я не особливо прагну, щоб люди пам’ятали в пам’яті те, що хтось намагався колись зробити, адже тоді дуже б швидко накопичився б перелік багатьох речей, які неможливо зробити. Це одна із проблем занадто детальних описів. Якщо ви реєструєте і реєструєте всі свої невдачі, скоро у вас буде список, який показуватиме, що більше нічого не залишилося для випробовування. А насправді - це ні з чого не випливає, бо ж те, що не вдалося одній людині в певний момент, комусь удасться зробити іншим разом.”

Ще одну відповідь на питання, яке мене хвилювало, отримав із розділу книги: призначення на посаду, запис посади, табличка на дверях, особистий кабінет … Ще в ті далекі роки Форд говорить про те, що стан бізнесу насправді такий, що вартість посад сильно знецінена. Ніхто ж не захоче хвалитися, що є президентом збанкрутілого банку. Бізнес загалом не настільки майстерно керувався, щоб у ньому ще залишилося багато місця для гордості керівною посадою. Люди, наділені зараз високими посадами, якщо вони чогось варті, забувають про свої титули й спускаються вниз до основ бізнесу, щоб намацати слабкі місця. Вони знову там, звідки виросли, і намагаються відновити справи знизу вгору. А коли людина насправді працює, титул їй не потрібен. Її підносить праця. Я можу тільки додати: варто гнатися не за посадою, а за результатом своєї праці.

Окремо хочеться написати про роль банків в бізнесі. Позиція Форда тут теж однозначна та тверда - кредити для бізнесу, це найбільше зло. Кредити тільки тимчасово рятують бізнес. Кредит потрібно шукати в середині компанії, а не за її межами. Потрібно просто прибрати в домі.

Цікаві думки Генрі Форд описав і стосовно бідності та благодійності. Благодійність (в формі подачі милостині) за думкою Форда, стимулює бідність. За його твердженнями потрібно створювати робочі місця, а не давати милостиню. А профспілки? Їхні керівники? Це потрібно просто читати! Доречі, якщо провести певні паралелі то поняття профспілок десь трішки можна ототожнити з активістами (популістами) нашого сьогодення.

Дуже важливими є думки стосовно війн. Форд жив в період першої світової війни. І просто важко не погодитися з ним в сьогоденні: “Війна є оргією грошей, так само, як оргією крові”.

Приведу ще кілька прикладів з власного буття. Напевне більшість стикалися з ситуацією, що коли в компанію, відділ чи підрозділ приходить новий працівник то на нього спихають всю рутинну роботу, спихають все що накопичилося і до чого ніяк не доходили руки. Керівники часто до цього ставляться з осторогою, так як працівник просто не витримає такого навантаження і вони ризикують втратити працівника. Форд пише, що тільки людина, яка може витримати напругу рутини та залишитися при тому живою та кмітливою, рухається вперед.

Що створює робочі місця? Кожен бізнес, який розвивається, одночасно створює робочі місця для продуктивних людей. Він просто не може їх не створювати. Це не означає, що нові вакансії створюються щодня й пачками. Зовсім ні. Вони з’являються тільки в результаті важкої роботи.

Не можу просто не процитувати:

“...Країна стає великою, коли завдяки мудрому розвитку своїх ресурсів і майстерності свого народу, власність розподіляється широко та справедливо.”

“...Суспільство платить за всю безпорадність. Більше половини світових бід сьогодення виникають через те, що люди платять свої кровні гроші за “сачкування”, розслабленість, неякісність і неефективність. Скрізь, де двом платять за те, що міг би зробити один, люди переплачують удвічі.”

На завершення хочеться зазначити, що хоч Генрі Форд жив і творив 100 років тому, але все що він писав тоді, як актуально в сьогоденні. Ця людина змінила світ не тільки своїми машинами, вона змінила світ своїм підходом до бізнес-процесів. Форд це не тільки машини… Це медицина. Так, так. Генрі побудував лікарню з новими підходами та принципами, новими цінностями. Це залізниця. Залізниця, яка є не збитковою та дешевою. ЯКІСНОЮ. Це освіта. Форд впровадив училище з поєднанням теорії та практики. Це сільське господарство … Це правила бізнесу… Це суспільство …

Читайте та насолоджуйтесь, вдумливо смакуйте кожен розділ, абзац, речення, слово, ...генія!

Теґи